| НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА. П. КУЛІШ. І. НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ.
|
||||
| Автор
Назва твору |
Жанр
Час та місце подій |
Герої
образи |
Особливості композиції | Тема
ідея |
| Пантелеймон
Куліш
«Чорна рада» Хроніка 1663 року)»
|
Романтизм.
Перший історичний роман (роман-хроніка).
1663 рік (доба Руїни після смерті Б.Хмельницького). Хутір Хмарище, Київ, урочище Романівський Кут, Ніжин. |
Яким Сомко – наказний гетьман Лівобережжя.
Іван Брюховецький – кошовий отаман Запорізької Січі. Кирило Тур, полковник і панотець Шрам, його син Петро Шраменко♥. Михайло Черевань, його дружина Меланія, дочка Леся♥. Василь Невольник, Божий чоловік (співець). |
2 сюжетні лінії:
1) події, пов’язані з підготовкою й проведенням ради; 2) події, пов’язані із зародженням кохання Петра Шраменка й Лесі Череванівни.
18 частин |
Тема: події, що відбувалися напередодні та під час «чорної ради» (1663) – виборів гетьмана Лівобережної України; суспільно-політичне життя в Україні в другій половині XVII ст. після приєднання до Московського царства та смерті Богдана Хмельницького; кохання в умовах драматичних суспільних подій.
Ідея: утвердження думки про необхідність національної злагоди українців для побудови держави; викриття антинародних сил; возвеличення людей із високими моральними принципами й водночас критика аморальної поведінки владної верхівки та «дрібних» козаків; оспівування краси й сили кохання; возвеличення минулого як часу, де були справжні герої й патріоти. |
| І.С. Нечуй – Левицький
(І.С. Левицький).
«Колосальне всеобіймаюче око … України».
«Великий артист зору».
«Кайдашева сім’я». Прототип – родина Мазурів |
Реалізм.
Соціально – побутова повість.
Пореформена доба, друга пол. XIX ст. (після відміни кріпацтва).
с. Семигори, Біївці, Київ. |
Маруся і Омелько Кайдаші;
Карпо♥ і Лаврін♥ (сини) Мотря Довбиш♥ і Мелашка Балаш♥ (дружини синів), баба Палажка. |
9 частин, які є своєрідним нанизуванням сімейних сварок Кайдашів. | Тема: життя української родини другої половини XIX ст. (після реформи 1861 р.) в умовах занепаду патріархального способу буття, змізерніння української душі як результат тривалого існування в умовах кріпацтва.
Ідея: засудження й висміювання вад існуючого суспільного ладу, які спотворювали людські почуття й взаємини, зокрема кріпаччини, «безземельної свободи», облудних церковників; висміювання жорстокості й дріб’язковості в людських стосунках; утвердження національно-етичних і загальнолюдських цінностей. |