Урок текстуального вивчення літературного твору базується на аналізі тексту як такого, як довершеного, самоцінного та самодостатнього витвору мистецтва слова. У рамках уроку текстуального аналізу всі елементи, що використовуються під час його проведення, трактуються через текст, а самі ці елементи, у свою чергу, служать тільки для однієї мети – для аналізу даного художнього твору.

Для уроку текстуального вивчення літературного твору урок-дослідження, урок-бесіда, урок-семінар тощо, є цілком адекватними. Так, основу уроку-семінару (від лат. seminarium – розсадник) складає самостійне, переважно в позаурочний час, здобування учнями знань з використанням різноманітних джерел і наступним колективним обговоренням в класі наслідків цієї роботи. З погляду на мету уроку текстуального аналізу в рамках уроку-семінару відбувається розгляд таких складних питань та проблем стосовно тексту твору, які потребують глибокого додаткового опрацювання.

Наприклад, темою уроку-семінару у 10-му класі під час вивчення роману Cтендаля „Червоне і чорне” може бути наступне: „Своєрідність теми кохання та її втілення у жіночих образах” Ефективною така форма організації уроку може бути і тоді, коли аналіз твору здійснюється через розкриття змісту складних понять з теорії літератури, таких, наприклад, як поняття „магічний реалізм”, розгляд якого передбачено програмою у зв’язку з вивченням творчості Ґ. Ґ. Маркеса і, зокрема, його новели „Стариган із крилами”.

Приклади, наведені вище, невипадково стосуються тем з програми для старших класів, тому що таку форму, як урок-семінар, доцільно застосовувати під час вивчення систематичного курсу світової літератури у старших класах, коли створено передумови для подібної організації навчальної діяльності, а саме:

– достатній рівень сформованості в учнів навичок самостійної роботи;

– правильне визначення теми семінару, яка передбачає не просто засвоєння нових знань, а насамперед пошук рішення проблеми.

Тому  темою заняття стають твори з яскраво вираженою філософською та моральною проблематикою і героями, що перебувають у ситуації вибору тощо. Причому проблеми, винесені на обговорення старшокласників, повинні бути особистісно значущими, актуальними для них. Для уроку-семінару характерне:

– чітке формулювання питань семінару; план семінарського заняття повинен включати невелику кількість питань, найчастіше 3-4, аби учні могли їх детально опрацювати і встигли обговорити на уроці;

– діяльність учнів повинна мати дослідницьке спрямування;

– врахування при розподілі завдань індивідуальних інтересів та здібностей старшокласників. Якщо на традиційному уроці учні в ідеалі мають бути готовими відповісти на всі запитання учителя, то, готуючись до семінару, кожен може опрацювати конкретне індивідуальне завдання чи виконати свою частку роботи як член творчої групи;

– доступність джерел, рекомендованих для опрацювання учнями, забезпечення шкільної бібліотеки необхідними літературознавчими працями, часописами та довідниковими виданнями;

– урізноманітнення видів та способів ведення уроку-семінару, що запобігає утворенню в учнів стереотипів та активізує їхню увагу.