Тема. Через „сто років самотності” зникають навіть „тіні забутих предків”
Мета: організувати аналіз роману Ґ. Ґ. Маркеса „Сто років самотності” через співставлення з повістю М. Коцюбинского „Тіні забутих предків”, сприяти створенню умов для особистісного підходу
до аналізу твору, формувати в учнів вміння формулювати власну позицію та відстоювати її.
Епіграфи до уроку:
- „Література – це найкраща забавка, яку вигадали, аби знущатися з людей” (Ґ. Ґ. Маркес).
- „Весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна” (М. Коцюбинський).
- „Тримай життя! Воно спливає з рук, // Як риба, залишаючи в долоні // Розведений водою слиз і бруд” (Наталка Білоцерківська).
Випереджувальне завдання: прочитати роман Маркеса і повість Коцюбинського, самостійно підготувати питання до образів героїв з цих творів.
Хід уроку
Учитель зарубіжної літератури: „Шановні друзі, сьогодні у центрі нашої уваги роман у певному сенсі легендарний. Це роман, за який не в останню чергу його автора було нагороджено Нобелівською премією. Це роман, який приніс його автору всесвітню славу. Це роман, який перекладено на усі можливі й неможливі мови народів світу! Отже, йдеться про роман колумбійського письменника Ґабріеля Ґарсіа Маркеса „Сто років самотності”. Проте тема уроку – „Через „сто років самотності” зникають навіть „тіні забутих предків”. Будучи сформульованою таким чином, вона, сподіваюсь, дає до зрозуміння, чому до участі в уроці запрошено учителя української мови і літератури.
Учитель української мови і літератури: „З свого боку, я хотіла б подякувати за запрошення, але водночас і висловити, м’яко кажучи,здивування щодо поєднання в одному уроці розгляду творів таких різних за походженням, історичною добою, в яку вони жили, і культурним корінням письменників, як Маркес і Коцюбинський!..”
Учитель зарубіжної літератури: „І дуже добре, що ви цим здивовані, адже у такому випадку є підстави і для розмови, і для дискусії! А чи так вже далекі один від одного Маркес і Коцюбинський і їхні твори, ми і спробуємо з’ясувати. Крім цього, слід додати, що хоча нашим головним завданням є необхідність проаналізувати роман Маркеса, ми через співставлення двох творів зможемо інакше подивитись і на повість письменника українського, а відповідно, власне, і на роман Маркеса!.. Але передусім, аби надати нашій розмові додаткового імпульсу і натхнення, я дозволю собі запропонувати всім присутнім за цим столом учням вибрати собі роль того чи іншого героя з обох творів, які нас цікавлять…”
(Учні вибирають картки, з написаними на картках іменами героїв з творів Маркеса і Коцюбинського, зокрема: Урсули, Пілар Тернери, Петри Котес, Фернанди дель Карпіо, Ремедіос Прекрасної, Ренати Ремедіос (Меме), Марійки, Палагни, Амаранти, Ребеки, Амаранти Урсули, Хосе Аркадіо Буендіа, Хосе Аркадіо Другого, Ауреліано Другого, Ауреліано Бабілоньї, Маурісіо Бабілоньї, Мелькіадеса, Юри, Івана, Миколи, Герінельдо Маркеса тощо.)
Учитель української літератури: Для української літератури характерним є зображення героїв або пригноблених і безправних, або таких, які борються проти гноблення і гнобителів,чи не так?! А повість Коцюбинського є чи не єдиною, у якій немає ані перших, ані других! Принаймні ні гноблення, ні боротьба з ним не становлять центральної проблеми повісті. А як це співвідноситься з проблематикою і героями роману Маркеса?”
Відповіді учнів: …
Учитель зарубіжної літератури: „Так, справді, якщо герої і борються з кимсь чи з чимось, то роблять вони це через силу або через обставини, які змушують їх приймати виклик. Але і тоді їх цікавить не стільки двобій і, власне, перемога, скільки вони самі у тій чи іншій ситуації, їхня особиста доля і перемога над своєю самотністю! До прикладу, мольфар Юра відганяє хмару з градом тому, що він є мольфаром, і інакше діяти він не може. Водночас Ауреліано Буендіа піднімає перше повстання тому, що не може витримати безглуздої і жорстокої смерті жінки, яку солдати вбили на очах рідних через те, що її покусав собака, уражений сказом. Але всі інші повстання, ватажками яких він був, – це лише відчайдушні спроби „пробити тверду шкарлупу самотності”. Зрештою, це ж стосується і його батька – Хосе Аркадіо Буендіа, який змушений був, захищаючи гідність своєї молодої дружини, вбити Пруденсіо Агіляра. Але після цього він вирішив, що більше через витребеньки Урсули вбивати нікого не буде. А пригадайте з чиєї ініціативи вдався до кривавої суперечки з Юрою Іван?.. Власне, „якби не Семен” – „цур йому та пек!” – „може б, нічого і не було”. Наступне питання: як би ви визначили характер стосунків між жінками і чоловіками в обох творах? І знову ж таки, чого тут більше– спільного чи відмінного?”
Відповіді учнів: …
Учитель зарубіжної літератури (до колеги): А як Ви вважаєте?
Учитель української літератури: …
Учитель зарубіжної літератури: Авжеж, стрижневим поняттям обох творів є поняття „самотність”. Адже у „Тінях забутих предків” ми зустрічаємося з ним лише тричі: коли Іван вперше потрапляє у гори, найнявшись пасти маржинку, і потім ще два рази, коли Іван знову ж таки йде у гори шукати примару своєї Марійки. Натомність текст „Ста років самотності”, починаючи вже, як бачимо, з назви твору, просто просякнутий цим поняттям, тому що герої Маркеса, власне кажучи, потерпають саме від самотності. І через це їх ніщо не може врятувати. Навіть тіні забутих чи напівзабутих предків – Хосе Аркадіо Буендіа, дід Меме дон Фернандо чи Мелькіадес – поступово втрачають надію хоч чимось зарадити своїм бідолашним нащадкам і назавжди зникають у царстві мертвих, як, зрештою, і саме Макондо з усіма його жителями. А відтак нам залишається тільки з’ясувати, чому герої Маркеса приречені на самотність? Хто і за що покарав їх, закарбувавши їх цим прокляттям?”
Відповіді учнів: …
Уроки за такою формою організації навчальної діяльності є надзвичайно складними щодо їхньою підготовки та проведення, а тому вже за цих об’єктивних причин частим їхнім проведенням зловживати просто неможливо.